Україні потрібні експерти та практики

Україні потрібно активніше залучати до державного управління людей, які працюють у реальній економіці. Підприємців, інженерів, інвесторів, менеджерів. Тих, хто запускає виробництва, створює продукти і виходить з ними на ринки.

Саме ці люди формують економіку країни. Вони створюють компанії, будують команди, ризикують власними грошима і відкривають нові напрямки бізнесу. З результатів їхньої роботи зрештою і формується бюджет держави.

І тут виникає парадокс. Люди, які створюють економіку, майже не впливають на економічну політику.

Рішення про податки, регулювання ринків, розвиток промисловості чи технологій часто ухвалюють чиновники, які ніколи не запускали підприємства і не працювали в конкурентному бізнес-середовищі.

Так з’являється розрив між двома реальностями: економікою і державним управлінням.

Економіка живе за своїми правилами. Тут важливі швидкість рішень, конкуренція, інвестиції і постійні експерименти.

Держава працює інакше. Вона рухається через процедури, регламенти і політичні цикли.

Коли між цими двома системами немає постійного діалогу, з’являються рішення, які можуть виглядати політично зручними, але погано працюють у реальній економіці.

При цьому проблема України точно не в нестачі компетентних людей.

У країні є підприємці, які створюють компанії світового рівня. Є інженери, що працюють на глобальних технологічних ринках. Є економісти, дослідники, аналітики.

Проблема в іншому: ця експертиза майже не включена у систему державних рішень.

Більшість дорадчих органів при владі існують радше формально. Вони збираються час від часу і майже не впливають на політику. У результаті експерти коментують рішення вже після того, як вони ухвалені.

У країнах із сильними інституціями ситуація інша.

Там існує мережа аналітичних центрів — think tanks. Вони досліджують економіку, працюють з даними, моделюють сценарії розвитку і пропонують рішення задовго до того, як з’являються законопроєкти.

У США, Великій Британії чи Німеччині значна частина економічної політики формується саме в таких центрах. Там працюють економісти, підприємці, дослідники, технологічні фахівці.

Політики ухвалюють рішення. Але основу для цих рішень готує експертне середовище.

Україні потрібна подібна система, в якій інституції постійно займаються дослідженнями, аналітикою і підготовкою стратегічних рішень.

Такі експертні платформи мають працювати поруч із ключовими центрами ухвалення рішень: Кабінетом Міністрів, Офісом Президента, парламентськими комітетами.

До їх роботи варто залучати підприємців, економістів, інженерів, технологічних фахівців, науковців і представників інноваційних галузей.

Їхнє завдання — аналіз, дані і стратегія.

Сьогодні технологічні компанії і стартапи змінюють економіку швидше, ніж державні системи встигають адаптуватися.

Люди, які працюють у цих секторах, щодня живуть у глобальній конкуренції. Вони швидше бачать нові ринки, технологічні зміни і економічні ризики.

Якщо цей досвід не буде включений у державну політику, рішення влади постійно відставатимуть від реальності. У XXI столітті держави конкурують не лише ресурсами чи військовою силою. Вони конкурують якістю інституцій і здатністю мислити наперед.

Країни, які мають системи стратегічної аналітики, бачать зміни раніше і готуються до них. Інші реагують лише тоді, коли проблеми вже стали кризами.

Україна має сильних підприємців, інженерів і науковців.

Тепер потрібно створити інституції, які зможуть перетворити цей потенціал на довгострокову економічну стратегію.

Інакше кажучи, країні потрібна система державного мислення.

Автор — Володимир Клименко, віцепрезидент з регіонального розвитку та інвестиційно-грантової політики України