Наскільки небезпечний імпорт електроенергії з Росії та Білорусії для української «атомки»

Ситуація навколо імпорту електроенергії з Росії та Білорусі все більше загрожує енергобезпеці країни. Така спільна думка усіх енергетиків. І це торкається не тільки теплової генерації, яка апріорі не може конкурувати з дешевою електроенергією з країн, де ціна на неї встановлюється адміністративно. Під загрозою виявляється і атомна енергетика, як є становим хребтом української енергосистеми.

Про ризики, які існують намагався з’ясувати Директор Департаменту енергетичних стратегій ICC Ukraine Сергій Сіволап у медіа-директора асоціації “Український ядерний форум” Ольги Кошарної.

У своєму посту на FB вона висловила власну оцінку останніх висловлювань Міністра енергетики та навколишнього середовища як таких, що свідчать про новий курс країни на відновлення російського впливу на ядерну енергетику України.

Кор: Пані Ольго, у вашому пості на Фейсбуці ви зазначили, що Росія цілеспрямовано захоплює «український атом». Що ви мали на увазі?

Ольга Кошарна: По-перше, – це – «поправка Геруса», яка відкрила імпорт електроенергії з Білорусі та Російської Федерації по двостороннім угодам. До того ж, що в Україні існують надлишкові потужності, і атомні електростанції зараз перебувають під диспетчерськими обмеженнями. Другий фактор – Міністр (Олексій Оржель) 25 листопада заявив про те, що спорудження 3 та 4 енергоблоків на Хмельницькій АЕС, та проект «Енергоміст» недоцільний, тому що поляки не хочуть купувати нашу електроенергію. Насправді, це не відповідає дійсності, тому що в Польщі в червні цього року у зв’язку зі спекою і підвищеним використанням кондиціонерів, тобто збільшення споживання електроенергії, країна опинилася на межі «блекаута». І тільки в один день 2,7 гігават електроенергії було імпортовано з шести сусідніх країн, в тому числі 1,2 гігават з Німеччини. Насправді, цей проект схвалений попереднім урядом, і консорціум створений з іноземними учасниками. Це приватно-державне партнерство. Він передбачав відключення енергоблоку №2 Хмельницької АЕС та приєднання його до «Бурштинського острова», який синхронізований з європейською мережею. До того ж, що у нас в наявності ще побудовані за Радянського Союзу лінії електропередач, які ведуть до Жешува. Їх потрібно тільки трішки підлагодити. І поляки готові. Був знайдений інвестор. А сама добудова блоків Хмельницькій атомній — це ні в яке порівняння не іде з будівництвом з нуля потужностей за необхідними затратами. Техніко-економічне обґрунтування зроблено, і це у 2,5 раза дешевше, ніж будувати блоки з самого початку. Там вже зведені будівельні конструкції і частково завезене і законсервовано устаткування. Його можна використовувати. Але добудова, природно, повинна йти з урахуванням сучасних норм, правил і стандартів з ядерної безпеки. Також викликає подив заява міністра Оржеля про те, що Білоруська АЕС буде введена в експлуатацію в 2020 році, і енергію якої Литва закликала не купувати. Я розмовляла дипломатами і знаю що подібна позиція і Польщі. Всі розуміють, що це побудовано за гроші Росії, це російський проект. У самій Білорусі виробляється досить електроенергії усередині країни. І попередньо цей проект реалізовувався для того, щоб експортувати електроенергію в Польщу, щоб зайняти ринок електроенергії в Європейському Союзі. Це Росія мала такий план. І виходить, що ми підігруємо зараз саме Росії. По-перше, купуючи електроенергію в Білорусі, ми допомагаємо білорусам повертати Росії кредитні гроші, за які будувалася станція. Це перше. Другий момент. Це заява після зустрічі з білоруською делегацією про те, що потрібно будувати вставки постійного струму на кордоні Рівненської області та Білорусі. І Рівненська область у нас теж профіцитний по електроенергії регіон. Були часи, коли блоки Рівненської АЕС працювали по черзі. Тобто, споживання у нас менше, ніж ми можемо виробляти. І ці лінії електропередач планується збудувати не для експорту української енергії, а для імпорту з Білорусі. Тому всі ці рухи щодо атомної енергетики викликають серйозні занепокоєння. Відомо, що в важкі кризові часи атомна енергетика була хребтом, коли були перебої з постачанням вугілля і доводилося виробляти до 70% електроенергії в день на атомних станціях, щоб стабілізувати енергосистему, і дати можливість накопичити на складах це вугілля. В умовах дефіцитного тарифу, який нічого не давав на розвиток інфраструктури, тих же сховищ, нового якогось будівництва, нових потужностей, все це показує політику НКРЕКП і взагалі всіх урядів – доїти весь час державну компанію на користь приватних «зелених» генерацій, як це було з єдиним оптовим ринком, на користь компанії ДТЕК, у якій теж тариф в 3,5 раза вище, ніж атомний. Чому утримувався тариф на низькому рівні? Щоб не піднімалася середня ринкова ціна оптова, коли був єдиний ринок. Тепер ринок почався. Але введений обсяг ПСО 90%, і нам кажуть – продавайте, будь ласка, електроенергію по 56,6 копійки, коли з урахуванням диспетчерських послуг і плюс з урахуванням акцизу на електроенергію тариф повинен бути 59. Тобто, зараз «Енергоатом» продає продукцію нижче собівартості. І це 90% виробленої електроенергії. Скільки можна? І зараз появляється російська імпортна електроенергія, яка напряму впливає на наш ринок. Тобто, вибудовується залежність в енергетиці від Російської Федерації. Що я очікую…. Перешкоджатимуть диверсифікації постачання ядерного палива. На сьогодні ми добилися вже 50 на 50 «Вестінгауз» і російська компанія ТВЕЛ — пополам. Тобто, за 5 років атомники зменшили залежність від Російської Федерації щодо постачання палива у два рази. А це не газ, реверсом з Європи отримувати не можна. Це високоінтелектуальний «ноу-хау» виріб, який має авторські права та інше. І це все можна втратити. Тобто ситуація дуже непроста.

Кор: Дякую Вам за коментар.