КВОТУВАННЯ ЕКСПОРТУ ЗЕРНА: БУТИ ЧИ НЕ БУТИ?

В Проекті ІСС Ukraine «Дискусійний майданчик» розпочинається обговорення теми забезпечення продовольчої безпеки країни. Особливо це важливо в рік з аномальними погодними умовами, коли обсяги валу врожаю 2020 важко навіть спрогнозувати. Відтак на порядку денному стоїть питання, як зробити, аби традиційний експорт зерна не призвів до його дефіциту на внутрішньому ринку. Віце-президент ІСС Ukraine Олександр Андріанов оприлюднив з цього приводу свою позицію.

Тема відкрита в рубриці «Дискусійний майданчик». Для висловлення свого бачення вирішення проблеми матеріал слід відправити чи на зазначений email, чи на адресу прес-служби. На основі цієї дискусії та обміну думками ІСС Ukraine відпрацює позицію Комітету, і надалі буде пропонувати державним органам влади ухвалити відпвідні рішення.

КВОТУВАННЯ ЕКСПОРТУ ЗЕРНА: БУТИ ЧИ НЕ БУТИ?

Визначення поточного та прогнозування реального зернового балансу України і прийняття, на цій базі, відповідального та об’єктивного рішення щодо необхідності обмеження експорту зерна, на мій погляд, відноситься до питань продовольчої безпеки країни, є стратегічним і зачіпає інтереси великих груп учасників ринку – від виробників сільгосппродукції і зернотрейдерів до транспортних і сервісних організацій, елеваторів, підприємств м’ясо-молочної промисловості і птахівництва, закінчуючи масовими споживачами в особі населення, бюджетних організацій та армії.

Останнім часом в публічному просторі з’явилося чимало публікацій на цю тему з широким діапазоном думок – від заспокійливих заяв Прем’єр-Міністра та Міністра розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства до звернень Союзу «Мукомолів України» та Всеукраїнської асоціації пекарів до керівництва країни щодо необхідності негайного введення тимчасового обмеження експорту зерна.

Особливо гостро звучить ця проблематика на тлі відповідної заяви Директора всесвітньої продовольчої програми ООН Девіда Бізлі, про те, що пандемія коронавирусу може викликати світовий голод “біблійних масштабів”, а також – повідомлень світових інформагентств про обмеження експорту зерна Росією, Казахстаном і рядом інших великих світових експортерів укупі з щоденними бравурними повідомленнями з наших перевалочних зернових терміналів про рекордні відвантаження зерна на експорт.

Накладення цього інформаційного фону на реальну критичну ситуацію з посухою в південних регіонах країни і нечувану маловодність річок, викликану теплою та безсніжною зимою, дозволяє зробити однозначний висновок – питання експорту зерна з України є вкрай суперечливим, хворобливим і непростим, а тому, у найближчий час, найімовірніше, виплеснеться в публічну площину ліпше, ніж суперечки щодо переваг та недоліків “зеленої” і атомної енергетики.

Діаметрально протилежні інтереси, з одного боку – найпотужніших, таких, що мають впливове лобі у всіх владних структурах, глобальних зернотрейдерських структур і, з іншого – підприємств зернопереробки, виробників молока, м’яса, яйця і птиці, а також переважної більшості населення – найближчим часом неминуче призведуть до гострого публічного конфлікту, який, без сумніву, буде широко розтиражований ЗМІ (з тональністю, цілком залежною від переваг їх власників) і призведе, у тому числі, до соціальних і політичних наслідків.

Затягування або ухилення від прийняття публічного, обґрунтованого і зваженого рішення з цього на рівні керівництва країни лише погіршить ситуацію, довівши її до “пожежної”, такої, що вимагає прийняття екстрених і радикальних непопулярних рішень на тлі скандалів, інтриг і взаємних, тепер вже – політичних звинувачень.

Як прийняти таке рішення?

1. Відсунути в сторону всі емоції, разом із впливовими, особисто зацікавленими у “вирішенні питань” порадниками, включивши звичайну логіку і математику, на базі підтверджених даних про запаси зерна, перехідні залишки, даних щодо мінімально гарантованих прогнозів врожаю, з урахуванням традиційних псування й недостач (пам’ятаєте сакраментальне «все з’їв довгоносик»?), а також “поправок на вітер” і прогнозних, з урахуванням цих же поправок, реальних даних про фактичне споживання усіма групами – населенням, переробкою, кормовою складовою, бюджетом, армією тощо.
2. Природно – ні про які щойно озвучені Прем’єр-Міністром горизонті планування в 6-8 місяців, в даній кризовій ситуації, мови бути не може – страхуватися треба, мінімум – на випадок двох-трирічного неврожаю.
3. Обов’язковим є розуміння цифри реальної поточної фізичної наявності державного зерна, у тому числі – в засіках Держрезерву, оскільки, за щорічними “фанфарними” звітами про рекордний валовий збір і такий же рекордний експорт зерна з України, якось втрачається відповідь на цікаве питання – а яке, власне, відношення до всіх цих переможних десятків мільонів тон урочисто отекспортованого зерна має Держава?

Чи готова вона, в особі найнятих платниками податків державних менеджерів – Президента, РНБО, Прем’єр-міністра та інших керманичів, в критичний момент, прийняти жорсткі рішення і відстояти загальнонаціональні  інтереси, не повторивши недавню ганебну та скандальну ситуацію з масками і халатами?

Наявність цих, а також ряду інших підтверджених і об’єктивних даних, дозволить, шляхом нескладних математичних операцій, вивести РЕАЛЬНИЙ ЗЕРНОВОЇ БАЛАНС КРАЇНИ. А далі все просто: баланс плюсовий – експорт відчиняється на обсяг позитивного сальдо, негативний – вводиться тимчасова заборона на експорт.

Не дуже красиво з точки зору регулювання та міжнародного іміджу? Згоден, можливо, але, як показало життя, в епоху пандемії короновіруса – кожна країна сама за себе …

Прогнозую, що баланс, порахований за такою методикою, буде “не дуже …”.

Отже – вибір вузький: або повна заборона, або квоти на експорт.

І тут постає питання щодо визначення  дієвого та справедливого механізму квотування. Багаторічна практика розподілу найрізноманітніших квот “у виконанні наших державних мужів”, підказує, і в цьому можна ані на мить не сумніватися – ми гарантовано матимемо цілий букет, елегантних та не дуже, корупційних схем, на зразок розподілу квот на експорт меду, коли весь квотної річний обсяг, звичайно ж – абсолютно випадково, експортується обраними бізнесменами-щасливцями до 10 січня поточного року …

І скільки б наглядачів і контролерів ми не поставили – підсумок буде тим же самим.

Єдиним дієвим і справедливим варіантом, на мій погляд, може бути знеособлений, покритий заставним внеском, електронний аукціон квот невеликими лотами (наприклад – по 5тис. тонн). Обов’язковою умовою має бути безумовне, гарантоване та автоматичне право експорту за пред’явленням на митниці електронного сертифікату експортера зерна за підсумками цього аукціону з гарантованим негайним поверненням ПДВ по кожній такій експортній партії.

Гроші від реалізації зернових експортних квот повинні негайно йти або у стабілізаційний спецфонд для дотації майбутніх імпортних закупівель зерна, або цільовим призначенням, на закупівлю зерна на внутрішньому ринку у Держрезерв. До речі, Держрезерв наповнювався б значно швидше та дешевше, якби за здане у нього зерно, як і при експорті, виробнику негайно повертався б ПДВ. Конкуренція…

Технічно все це зробити нескладно – було б бажання та воля керівництва країни.

“А як же ж валютні надходження?” – відразу чується традиційне, ніби то державницьке, запитання затятих прихильників ліберального експорту….

Все просто.

По-перше, в умовах скасування обов’язкового продажу валютної виручки, це ЇХ, трейдерів, валютна виручка, а не державна і вони, повірте, завжди знайдуть спосіб швидко і відносно чесно вивести отриману за реалізацію зерна валюту назад за кордон – на паливо-мастильні матеріали або засоби захисту рослин, добрива та сільгосптехніку, консультаційні послуги та програмне забезпечення тощо…

По-друге, при негативному сценарії, раніше вивезене зерно, максимум через півроку, доведеться екстрено і героїчно закуповувати за ту ж валюту за кордоном, але тільки тепер –  вже з полуторним коефіцієнтом. І знову урочисто зустрічати в портах кожну рятівну імпортовану баржу …

Не виключаю при цьому, що раніше експортоване зерно фізично недалеко встигне відійти від наших портів, а, з огляду на дива на митниці – взагалі не покине території України.

І на закінчення … Закономірне питання – а чому власне, я, як один з керівників ICC UKRAINE, громадської асоціації, однією з головних цілей якої є всіляке сприяння у дебюрократизації зовнішньої торгівлі, а також – у спрощенні її процедур та механізмів, активно виступаю, на даному етапі, за квотний принцип при експорті зерна (при несприятливому балансовому прогнозуванні)?

Відповідь очевидна: елементарна логіка і громадянська позиція давно привели до особистого твердого переконання – кризовий період вимагає жорстких неординарних рішень та системного підходу.

А поки йдуть розмови, міркування та дискусії – час спливає і будь-яке його затягування тільки призводить до збільшення ескадр барж, які поспіхом вивозять, у нас з під носу, стратегічний товар в епоху загострення міжнародної продовольчої кризи …

Даний матеріал є моєю особистою, можливо – не безперечною, позицією-запрошенням до відкритого обговорення з даної гострої проблеми, що має, на мій погляд, загальнодержавне значення.

Віце-Президент ICC UKRAINE

Олександр Андріанов