«Повноваження регулюючого органу щодо встановлення тарифів, засновані на принципі відображення витрат, повинні дотримуватися і не можуть розглядатися як інструмент, який можна пристосувати до громадських або політичних втручань», – Янез Копач

З 1 липня в Україні запущено ринок електроенергії. Він виправив цілу низку проблем які існували і накопичувалися раніше. Втім, як свідчить ситуація, саме заплутаність формування ціни була вигідна окремим приватним підприємствам, що дозволяло отримувати надприбутки. Логічно, що впровадження європейської моделі ринку, де всі працюють за однакових правилах не задовольняє власників. В цьому випадку важлива роль Регулятора – НКРЕКП, органа, який не повинен змінювати власні рішення відповідно до тимчасової коньюктури. На наші питання про роль НКРЕКП ми говорили з Головою Секретаріатру Європейського Енергетичного Співтовариства Янезом Копачем.

Сергій Сиволап: У минулому році Енергетичне співтовариства перевірило діяльність Національної комісії з державного регулювання у сфері енергетики і комунального господарства та позитивно оцінило її роботу. Але проблеми були відзначені. Серед них втручання в незалежність комісії і факти тиску. Як ви оцінюєте ситуацію зараз? Чи змінилося ставлення нового уряду до Комісії?

Янез Копач: Аудиторський звіт Секретаріату, виконаний в травні цього року, дійсно показав поліпшення незалежності НКРЕКП в порівнянні з дуже критичною оцінкою, яку ми провели в аналогічному звіті в березні 2018 року. Основним поліпшенням стало запровадження прозорого процесу відбору уповноважених НКРЕКП, де був вперше задіяний незалежний відбірковий комітет. Попередня практика призначення керівництва НКРЕКП безпосередньо президентом піддалася різкій критиці з боку українських зацікавлених сторін і негативно вплинула на довіру ринку до роботи регулятора.

На жаль, я повинен заявити, що незалежність НКРЕКП зовсім недавно була під серйозною загрозою, і ситуація погіршувалася. Ухвала Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року оголосила кілька положень закону, що встановлюює інституцію регулятора в порушення Конституції країни. Щоб виправити це, українська влада змушена була створити НКРЕКП на основі рішення Кабінету міністрів. Ця модель суперечить правовому принципу в рамках Договору про енергетичне співтовариство (зокрема, Третього енергетичного пакета), згідно з яким незалежний державний орган повинен створюватися законом, а не іншою установою. Якби таке рішення було прийнято, незалежність регулюючого органу була б дійсно під загрозою. Ми також дуже критично відзначили, що пропоновані зміни в Законі про регулюючі органах передбачають звільнення всіх чинних уповноважених.

Суд встановив термін 31 грудня 2019 роки для виправлення правових недоліків. Після цієї дати порушені положення закону про НКРЕКП стануть недійсними, і регулятор вимушений буде діяти без законної підстави. Особи, які приймають рішення в Україні, повинні розв’язувати цю проблему швидко, якщо цього не станеться, то на карту буде поставлено основи енергетичного сектора країни і їх реформа відповідно до європейських правил. Ми дуже чітко означили українській владі, що виправлення правових недоліків повинно бути зроблено шляхом внесення змін до Конституції, а не шляхом внесення змін до Закону про регулюючих органах, які могли б призвести до порушення норм Енергетичного співтовариства.

Додаткові проблеми, які ми як і раніше відзначали, – це відсутність повної бюджетної автономії і практика відтермінування вступу в силу рішень регулюючого органу шляхом відстрочки їх публікації в офіційній газеті.

Сергій Сиволап: Ось уже два місяці в столиці проходять акції протестів феросплавних заводів, зокрема під будівлею Національної комісії з державного регулювання у сфері енергетики і комунального будівництва. Протестуючі підтримують вимоги власників підприємств, до НКРЕКП ухвалити рішення про зниження тарифів для окремих галузей. Чи може це також розглядатися як форма тиску на Регулятора? Чи може комісія задовольнити їхні вимоги? Чи виправдані такі претензії?

Янез Копач: Звичайно, суперечка, яка триває, безумовно має великий тиск на Регулятора. Певною мірою, характер регулюючої діяльності полягає в тому, що рішення не обов’язково приймаються позитивно для всіх учасників ринку. Така проблематика стає більш актуальною, коли енергетичні ринки, такі як український, знаходяться в процесі значних змін, і регулюючому органу доводиться приймати далекосяжні рішення.

Цей конкретний випадок, змушує згадати вже що існують прецеденти, коли рішення НКРЕКУ були скасовані після публічного протесту і подальшого політичного тиску.

Правда, що після відкриття ринку 1 липня цього року, остаточні ціни на електроенергію в Україні зросли. Це легко пояснити: до цієї дати тариф на передачу, а також тариф на відправку і компенсаційний тариф для виробників ВДЕ були частиною оптової ціни на електроенергію. Був досить непрозорий підхід, який змішував різні компоненти витрат. Ця ситуація була виправлена ​​з 1 липня. З того часу тариф за передачу і плата за відправку є окремими зборами. Водночас НКРЕКП ввела цінову межу для оптових ринкових цін на електроенергію на рівні оптових цін на електроенергію в квітні – червні 2019 року, який, раніше вже включав окремі тарифи й збори за відправку. У сукупності це призвело до збільшення загальних витрат на електроенергію.

В принципі зацікавленість споживачів в зниженні їх витрат зрозуміла. Проте, повноваження регулюючого органу щодо встановлення тарифів, засновані на принципі відображення витрат, повинні дотримуватися і не можуть розглядатися як еластичний інструмент, який можна пристосувати до громадських або політичних втручань. Крім того, НКРЕКП за останні два місяці вже прийняла два рішення, які приблизно вдвічі скоротили витрати на транспортування, від яких виграють феросплавні заводи. Водночас витрати на розподільну мережу також знизилися, що також вигідно ряду підприємств.

Слід зазначити, що ми із стурбованістю спостерігаємо, за протестами, які тривають і мають намір піддати керівництво НКРЕКП політичному тиску.

Сергій Сиволап: Дякую