Екологічні норми в умовах війни: як зберегти промислове ядро України?

Впровадження європейського механізму CBAM та нових екологічних стандартів стає викликом для українського бізнесу, який працює в екстремальних умовах воєнного стану. Чи реальна масштабна модернізація промисловості під обстрілами? Як уникнути ризику деіндустріалізації без системної державної підтримки, яку мають європейські конкуренти?

Президент ICC Ukraine Володимир Щелкунов аналізує ризики впровадження «зелених» норм без урахування безпекових чинників та розповідає, як Міжнародна Торгова Палата України допомагає бізнесу адаптуватися до нових регуляторних вимог, зберігаючи виробничий потенціал країни.

На тлі перемовин щодо СВАМ знову активно дискутується тема екології та модернізації промисловості. Як ви оцінюєте нові норми щодо забруднень?

Нові екологічні норми, зокрема в межах механізму СВАМ, є складовою європейської кліматичної політики та загальносвітового курсу на декарбонізацію. Водночас для України їх імплементація відбувається в умовах воєнного стану, що принципово змінює вихідні умови для промисловості. Частина підприємств працює з перебоями, частина — зазнала руйнувань або релокації, логістика суттєво ускладнена, а доступ до інвестиційного ресурсу обмежений.
За таких обставин екологічні вимоги мають оцінюватися не ізольовано, а в комплексі з безпековими, економічними та соціальними чинниками. Без гнучких перехідних періодів і спеціальних режимів для країни, що воює, нові норми можуть перетворитися з інструменту розвитку на додатковий фактор тиску на промисловість.

Чи реально Україні зараз провести масштабну модернізацію?

У короткостроковій перспективі — ні. В умовах воєнного стану бізнес, насамперед, змушений інвестувати у виживання: збереження виробництва, персоналу, енергетичної та фізичної безпеки. Говорити про повноцінну масштабну модернізацію без завершення активної фази війни та запуску програм відновлення — передчасно.
Разом із тим уже зараз важливо закладати основу для майбутньої модернізації: проводити аудит викидів, оцінювати технологічні розриви з європейськими стандартами, готувати проєкти для участі в міжнародних програмах відбудови. Саме такий підхід дозволить після завершення війни перейти від виживання до розвитку.

Європейці отримували інвестиції та гранти від своїх урядів, наша промисловість не отримує нічого. Чи не може це закінчитися деіндустріалізацією?

Ризик деіндустріалізації в умовах війни та без системної підтримки є надзвичайно високим. Європейські компанії десятиліттями проходили «зелену» трансформацію за активної участі держав — через фонди, гранти, компенсаційні механізми. Українська промисловість сьогодні змушена працювати без таких інструментів, водночас виконуючи критичну функцію для економіки та обороноздатності країни.
Якщо механізми СВАМ та інші екологічні обмеження будуть застосовуватися без урахування воєнного стану, це може призвести до скорочення виробництва, втрати експортних ринків і робочих місць. Саме тому питання підтримки промисловості має розглядатися як елемент економічної безпеки держави.

ІСС Ukraine готова й надалі бути майданчиком для професійного діалогу між бізнесом, державою та міжнародними партнерами. Ми надаємо підприємствам консультації щодо вимог СВАМ, оцінки вуглецевого сліду, підготовки до європейських екологічних стандартів і пошуку можливих фінансових та перехідних механізмів.
В умовах воєнного стану особливо важливо допомогти бізнесу не лише адаптуватися до нових регуляторних вимог, а й зберегти виробничий потенціал. Наше завдання — зробити так, щоб екологічна трансформація української промисловості відбувалася поступово, економічно обґрунтовано та без втрати промислового ядра країни.