ЕКОЛОГІЧНЕ СПРЯМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НОРМАТИВНОЇ БАЗИ – ЦЕ НЕ ТРЕНД, ЦЕ ВИМОГИ СУЧАСНОСТІ – ЕКСПЕРТИ

Екологія вже давно не стала виключно боротьбою проти забруднення за збереження довкілля. В цивілізованому світі це цілісна система, яка змушує по новому підходити до життєдіяльності суспільства з огляду на майбутні покоління. Україна, декларуючи свої пріоритети, чітко визначила курс, в напрямку дотримання загальновизнаних цінностей. Однак намагаючись декларувати прихильність європейському курсу, українська економіка часто постає перед викликами суворої реальності. Дотримуватися екологічних правил та вимог, які можуть собі дозволити потужні економічні країни, які працюють в цьому напрямку вже не один рік поспіль, Україна часом постає перед проблемою перспектив економічних втрат. Адже значна частина промисловості працює на матеріально технічній базі ще часів Радянського Союзу. Фінансових ресурсів модернізувати всі ці підприємства одразу немає можливості. Все більш чутні слова від промисловців, які кажуть – Україна не проти екологічних перетворень, але переходити слід до них поступово, аби не нашкодити. ICC Ukraine Newsletters попросив відповісти на низку питань стосовно нинішньої екологічної нормативної бази й перспектив її удосконалення, Людмилу Циганок, президента профспілки екологів ПАЕУ, одного з найповажніших фахівців в екологічному експертному середовищі.

ICC Ukraine Newsletters: Наскільки на сьогодні механізм збору та перерозподілу екологічного податку потребує удосконалення? Як Ви бачите ці зміни?

Людмила Циганок: Роками ми наголошуємо на те, що поточний механізм збору та перерозподілу екологічного податку є неефективним з точки зору цільового використання всіх коштів на фінансування природоохоронних заходів. На сьогодні кошти розчиняються в бюджеті. Величина екоподатків повинна мати не лише фіскальний характер, а містити заохочувальну, мотиваційну, стимулюючу складову.

Грошові кошти від збору екологічного податку повинні мати цільовий характер і спрямовуватися лише на екологічні проєкти та зниження викидів парникових газів.

Держава потребує створення дієвого механізму стимулювання екомодернізації всіх галузей господарювання. Необхідне створення можливостей для використання коштів екологічного податку промисловими підприємствами на екологічні проєкти та зниження викидів парникових газів. Але в обов’язковому порядку промислове підприємство має інвестувати власні (або самостійно залучені) кошти.

Ставки екологічного податку повинні зростати, це невідворотно і вже всім зрозуміло, але це зростання має бути з чітким і прозорим економічним обґрунтуванням.

Зокрема, ставки екологічного податку повинні зростати прогнозовано, тобто має бути затверджено план підвищення ставок екологічного податку на 5-10 років.

Це дасть підприємствам, зокрема й економіці України загалом, можливість планувати свою господарську діяльність з урахуванням посилення екологічних вимог.

Єдиним способом ефективного використання екоподатку є цільове відокремлення коштів платників екологічного податку (+ інших екокоштів), можливо, створення фонду (на кшталт Фонду енергоефективності або Екологічного фонду Республіки Польща).

Це дасть можливість фінансувати тривалі вартісні проєкти як для державних (комунальних), так і для приватних підприємств, не обмежуючись бюджетним роком. Це також дасть можливість залучення іноземних інвестицій в екологічну сферу.

Підвищення податку на викиди забруднюючих речовин має супроводжуватися із введенням інструментів для фінансування модернізації та встановлення очисних споруд (щось на кшталт фінансування, як у банківських установах).

Для підвищення тарифів мають бути проведені аналіз та обрахунки з обґрунтуваннями на поетапні підвищення (як це відбувалося у низці країн ЄС), щоб вітчизняні підприємства мали можливість вжиття природоохоронних заходів відповідно до графіка підвищення величини податків, введення нових податків.

Аналітика екоподатку та його направлення дають можливість проаналізувати питання з усіх зацікавлених сторін і визначити ймовірні заходи, що мають бути здійснені найближчим часом.

Вочевидь, перелічені дії не матимуть ефекту без контролю ефективності реалізації проєктів і, відповідно, ефективності змін у зборі-витратах екологічного податку.

Отже, зміни до Бюджетного кодексу України на сьогодні не позначаться на покращенні стану довкілля. Вкрай важливо перенаправити кошти до спеціального екологічного фонду або безпосередньо на екомодернізацію.

ICC Ukraine Newsletters: Так, із січня цього року  ставка екоподатку на викиди  двоокису вуглецю (СО2) зросла втричі до 30 грн/тонну, відповідно до норми прописаної в законі №5600. Наскільки це збільшить доходи держбюджету і що потрібно зробити, щоб все ж ці кошти йшли на екомодернізацію? Яка це має бути частина?

Людмила Циганок: Це збільшить доходи бюджету приблизно на 2 млрд. грн., але ці кошти не підуть на екомодернізацію. Що робити, щоб пішли – див. вище. Ми в ПАЕУ вважаємо, що 100% екологічних податків (включаючи СО2) мають йти на екомодернізацію, як це робиться в ЄС.

ICC Ukraine Newsletters: На що потрібно спиратися, аби обрахувати оптимальну вартість податку? З чого потрібно виходити? Якими ще інструментами має супроводжуватись підвищення податку?

Людмила Циганок: Оптимальний рівень оподаткування (не лише екологічного) – завдання, над яким багато десятиліть б’ються армії економістів. І начебто однозначної відповіді досі не знайдено. Для країн, що розвиваються, зі слабкими інститутами (як Україна) завжди діє простий принцип – чим менша участь держави в економіці (через збір та перерозподіл податків), тим краще для країни. Екологічні податки потрібно регулювати виходячи з наступного:

1. скільки промислових підприємств ми хочемо мати в нашій країні
2. яку динаміку розвитку та модернізації виробництва ми хочемо мати
3. і врешті-решт, яким ми хочемо бачити зростання ВВП нашої країни

Якщо нас все влаштовує і є, так би мовити, «запас міцності», то податки можна підіймати. Але, за нашими оцінками, зараз у нас у країні ситуація, коли потрібно розвивати економіку, а не пригальмовувати її підвищенням податків. Звісно, з врахуванням вимог екомодернізації та збереження довкілля

ICC Ukraine Newsletters: Яких змін потребує економіка для екологізації? Можливо створення окремого Фонду, наприклад як Фонду енергоефективності або Екологічного фонду Республіки Польща?

Людмила Циганок: Досвід здійснення екологічної політики ЄС є корисним для України з міркувань доцільності та ефективності використання сучасних технологій у сфері природокористування.

Прикладом ефективного використання економічних важелів у реалізації екологічної політики може бути Польща, країна, використання досвіду якої є корисним та доцільним внаслідок успішного втілення інструментів екологічної політики та схожості природних та соціальних умов.

Головними складовими елементами економічного механізму управління природокористування, який функціонує у Польщі, є:

• плата за спеціальне використання природних ресурсів;
• плата за забруднення навколишнього природного середовища та інші види шкідливого впливу на довкілля;
• система фінансування і кредитування природоохоронних заходів (державний і місцеві бюджети, природоохоронні фонди, банки, кошти підприємств, іноземні надходження та інвестиції тощо);
• екологізація податкової й цінової систем;
• підтримка становлення і розвитку екоіндустрії.

Польща дотримується основного пріоритету екологічної політики, загальновизнаного для всіх країн ЄС – недопущення забруднення природного середовища шляхом екологічної передбачливості та розважливості. Втілюється це застосуванням так званих «найкращих доступних технологій».

До ринкових регуляторів природокористування, які використовуються в Польщі належать:

1. Екологічний податок.

Польща, як і інші країни з ринковою економікою, широко використовує диференційоване оподаткування залежно від «екологічної сприятливості» продукції. У цьому випадку концепцію оподаткування розробляють з таким розрахунком, щоб окремі підприємства, виробництво яких є екологічно безпечним, не опинилися у невигідному становищі у порівнянні з конкурентами внаслідок здорожчання продукції.

 2. Податкові пільги та субсидії.

Головним завданням є стимулювання більш активного застосування сучасних науково-технічних досягнень. Втрати бюджетних коштів внаслідок впровадження податкових пільг компенсують надходженнями від оподаткування підприємств, що використовують екологічно небезпечну технологію або виготовляють екологічно шкідливу продукцію.

 3. Пільгові позики.

Це важлива умова підтримання природоохоронних інвестицій на придбання капітальних благ виробниками. У переліку пільгових позик заслуговують на увагу такі методи, як безвідсоткові чи з субсидованими відсотками позики. До них зараховують різні види пільгового кредиту для фінансової підтримки суб’єктів господарювання, які запроваджують ресурсозбережливі та природоохоронні технології.

 4. Платежі за забруднення довкілля.

 5. Реформа ціноутворення.

Як засвідчує досвід Польщі, завдяки диференціації цін на екологічно забруднену та екологічно чисту продукцію можна досягти позитивних результатів у зменшенні забруднення довкілля.

Ефективним перспективним стимулом природоохоронної діяльності можна вважати й ринкову реалізацію права на забруднення. Цей механізм є частиною плану заохочення бізнесу до безвідходних технологій та використання високоефективних очисних систем. Вона ґрунтується на різниці між фактичним та екологічно допустимим рівнем забруднення. Якщо фактичний рівень забруднення нижчий від визначеного екологічно допустимого, суб’єкт отримує право на забруднення довкілля у вигляді сертифіката, який можна продати іншим.

Загалом, економічні інструменти, що спрямовані на використання фінансових важелів, й переваг, які виникають з альтернативної господарської поведінки, визнаються за найважливішу групу інструментів екологічної політики.

Такими інструментами є:

1) Оплати: оплати за емісію; оплати, що надаються на продукцію; оплати за використання інфраструктури охорони навколишнього природного середовища; концесійні оплати; адміністративні оплати.

2) Депозитні та заставні системи.

3) Створення екологічного ринку: продаж прав емісії; використання ринкових механізмів; фінансова відповідальність (створення страхового ринку від екологічного ризику).

4) Інструменти, що допомагають виконанню права: санкції за перевищення норм; грошова застава, що забезпечує виконання норм; податкова націнка.

5) Дотації: дотації; податкові пільги; пріоритетні позики й кредити.

Характерним є те, що екологічні оплати здійснюють всі суб’єкти господарювання і лише за діяльність, що відповідає чинним законодавчим нормам.

Як підкреслюють польські дослідники, доцільним є екологічний податок, в розмірі спричиненої навколишньому середовищу і природним ресурсам екологічної шкоди, яка встановлюється екологічними стандартами.

Система екологічних стандартів при цьому побудована таким чином, що містить граничні обмеження щодо використання природних ресурсів, застосування технологічних процесів, а також параметрів готової продукції, перевищення яких призводить до економічної, екологічної, соціальної шкоди.

Тобто екологічні стандарти, крім свого прямого призначення, мають виконувати функцію механізмів екологічної політики, за допомогою яких розділяють екологічні податки та економічні санкції за нераціональне природокористування.

У Польщі сума штрафу за викиди забруднюючих речовин у повітря в 10 разів перевищує суму плати за нормоване забруднення.

Сама загроза можливого великого штрафу за екологічне порушення значно посилює його функцію як запобіжного економічного регулятора природокористування.

Таким чином, у Польщі сформувалася ефективна система економічних інструментів екополітики, яка вже стала надійним фундаментом раціонального природокористування. Економічні інструменти екополітики забезпечують трансформацію зовнішніх негативних екологічних ефектів у внутрішні екологічні витрати господарства і зворотне стимулювання зовнішніх позитивних екологічних ефектів.

Відповідно до вимог сучасного періоду розвитку України, міжнародних зобов’язань та європейських принципів екологічної політики необхідна активізація впровадження нових ефективних важелів екологічної політики. В сучасних умовах лише широке використання економічних механізмів охорони навколишнього природного середовища дасть змогу стимулювати проекологічну поведінку суб’єктів господарської діяльності й суспільства загалом.

Використання позитивного досвіду європейських країн щодо втілення економічних інструментів надає змогу більш ефективно розв’язувати питання екологічної політики.

ICC Ukraine Newsletters: А як ці питання врегульовуються закордоном, який можна використати міжнародний досвід?

Людмила Циганок: Важливим мотивом пільг по екологічному та іншим податкам є формування механізму зниження негативного впливу на навколишнє середовище.

По своїй суті товаровиробник не зацікавлений в охороні природи, бо економічно і технічно він може виробити більше продукції з меншими витратами, якщо не буде витрачати кошти на охорону навколишнього середовища. Тому завданням введення пільг з екологічного податку є стимулювання підприємства на зміну технологічного процесу на користь екологічності виробництва.

Підвищення екологічності може бути досягнуто:

1. по-перше, за рахунок придбання очисних споруд. Для підприємства і збори, і придбання очисних споруд призводять до зростання витрат. Податкові пільги в такому випадку компенсують додаткові витрати з фінансування заходів щодо зниження викидів.
2. по-друге, для виробничого процесу, в якому шкідлива речовина є необхідним побічним продуктом, податкові пільги можуть стимулювати заміщення «неекологічного» продукту іншим, більш екологічним.

В екологічних податкових пільгах можна виділити:

Пільги, які дозволяють найбільш повно врахувати величину збитку від забруднень.

Пільги, які стимулюють зниження негативної дії на довкілля.

Пільги, які враховують інтереси різних груп платників податків.

До прикладу, у Німеччині застосовуються пільги для підприємств, які використовують установки спільного виробництва тепла та енергії. Такі підприємства заохочують через понижені ставки, а в деяких випадках повністю звільняють від сплати енергетичного податку. Для цього необхідно, щоб установку визнали високоефективною відповідно до постанови Європейського парламенту. Також понижені ставки діють на електроенергію, яка отримана з відновлювальних джерел та введене на гідроелектростанціях для генераторів з потужністю менш як 10 МВт.

Крім цього, у Німеччині передбачено повне звільнення від сплати податків певних технологічних процесів, таких як виробництво скла, кераміки, гіпсу, бетону, продукції з цих речовин; виробництво і переробка відходів, процесів паралельного виробництва енергії.

В Швеції податок за електроенергію сплачують тільки великі виробники електричної та теплової енергії. Для зниження використання шкідливих добрив, даються податкові пільги при використанні добрив, в яких кількість активних речовин нижче певного рівня. Так само для стимулювання використання літаків з більш високим рівнем екологічного класу, частина плати за виліт-посадку залежить від кількості викидів небезпечних речовин. Авіакомпанії, в яких більше екологічних літаків, мають податкові пільги на повітряний трафік. Для зменшення витоку кадмію, ртуті та свинцю з акумуляторів, застосовують плату за використання батарей з певною кількістю цих шкідливих речовин. До того ж не обкладається податком на викиди вуглекислого газу паливо, яке використовують у комерційному перевезенні водного транспорту й авіаційного палива.

У Великобританії діє пільговий тариф для технологій з низьким виробництвом вуглецю для малих підприємств з установками не більше 5 МВт, які виробляють електроенергію з малими викидами вуглецю, і водночас дію збільшені ставки для генераторів, які працюють на корисних копалинах.

В США компанії, які купують та застосовують обладнання для виробництва з відновлювальних джерел, а також для комбінованого виробництва тепла та енергії, мають право на зменшення податку на прибуток.

По характеру застосування в податкових пільгах по екологічних податках можна виділити прямі податкові пільги (пряме фінансування державою екологічної поведінки підприємств) і опосередковані міри державного регулювання.

Це використання різних інструментів податкового регулювання для впливу на екологічну поведінку підприємств. За способом застосування можна виділити пільги, які належать до елементу податку, наприклад, звільнення від сплати частини податкової бази, диференціація ставок податку, податкові відрахування, а також повне звільнення від сплати конкретного податку.

Пільги можуть виказувати вплив на прибуток суб’єкта (наприклад, звільнення від податку на прибуток при виробництві екологічно чистої продукції) або витрати (наприклад, списання витрат у сфері екологічного поводження підприємства). Пільги можуть бути на тимчасовій чи постійній основі.

ICC Ukraine Newsletters: Дякую.